Кониський Олександр Якович

Кониський Олександр Якович

псевдоніми О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші. (всього близько 150)
(6 серпня 1836, Переходівка — †29 листопада 1900, Київ)

український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч.

Твори:
Твори т.1 Оповідання (1899)

• Дід Євмен
• Непримиренна
• Баба Явдоха (нажаль частина тексту пошкоджено)
• Хвора душа

Твори т.5 Оповідання (1903)

• Живий про живе дбає
• Стельмахи
• Старці
• І ми за ним
• Черничка
• Пожежа
• Півнів празник
• Драма в тюрмі
• Суддя Гарбуз
• Січовик
• Наввипередки
• Пастух Кузьма Шило
• Доля одного письменника

В гостях добре, дома ліпше (1920)

Олександр Кониський [Серія "Бібліотека української літератури"] (1990) 

Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя (1991)

В день святої волі (1895)

Грішник. З записної книжки (1902)

Грішники (1917)

За кригою (1885)

Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага (2011)

Музика Павло Дрантусь (1902)

Отак були вскочили! (1884)

Питання (1902)

Пригоди в дорозі (1887)

Протестант (1872)

Семен Жук и ёго родичі (1875)

Сестра-жалібниця (1902)

Старі люди (1895)

Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу (1883)

Критика і біографія:

Неопублікований лист О.Я. Кониського (авт. Марко Антонович)  (1965)

О. Кониський – засновник шевченкознавства (авт. Олександр Мисюра) (2010)

О. Кониський і М. Грушевський (авт. Марко Антонович) (1984)

Олександр Якович Кониський в епістолярному спілкуванні (1893-1900 роки) (авт. Світлана Іваницька)  (2011)

П.О. Куліш і О.Я. Кониський (їх взаємини за 1860-их років) (авт. Марко Антонович) (1970)

Формування світогляду О. Кониського (авт. Олександр Мисюра) (2007)

Пулюй Іван Павлович

Пулюй Іван Павлович

(2 лютого 1845, Гримайлів — †31 січня 1918, Прага)

український фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, перекладач.

Разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким, Іван Пулюй зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту, виданих в 1903 році.
У 1860-х роках перекладати Біблію українською мовою розпочав П.Куліш, що завжди керувався прагненням перетворити українців з етносу в політичну націю. До нього приєднався І. Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу І.Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання богослов'я. 1881 р. Новий Заповіт у їхньому перекладі Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові. Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа 1885 р. в Кулішевому хуторі Мотронівка стала трагічною сторінкою в історії української Біблії[2]. Перекладачі почали працювати над перекладом Старого Заповіту знову від самого початку. Уже після смерті П. Куліша завершив переклад І.Пулюй. Лише 1903 р. Британське та закордонне біблійне товариство видає першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») в перекладі П.Куліша, І.Нечуя-Левицького та І.Пулюя.

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту / пер. П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, І. Пулюй (1912)
Нові і перемінні зьвізди (1905)
Непропаща сила (1919)
Гайда Р., Пляцко Р.\ Іван Пулюй (1845-1918): Життєписно-бібліографічний нарис (1998)
Заставний Ф.\ Іван Пулюй – великий патріот України. Малознані сторінки творчості (1996)

Горбачевський Іван Якович

Горбачевський Іван Якович

(5 травня 1854, Зарубинці — †24 травня 1942, Прага)

український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч. Академік ВУАН (1925 р.), дійсний член НТШ.

Франко Петро Іванович

Франко Петро Іванович
(21 червня 1890, Нагуєвичі біля Дрогобича — † 28 червня 1941)

український педагог і письменник.

Студинський Кирило Йосипович

Студинський Кирило Йосипович
(4 жовтня 1868, Кип'ячка — † влітку 1941, місце смерті невідоме)

український філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч.

Пошук:
Лірники (1894)
До історії взаємин Галичини з Україною (1906)
З листів П. Куліша до Ом. Партицького (1908)
Котляревський і Артемовський (1901)
Літературні замітки (1901)
В пятьдесятилітє смерти Т. Шевченка (1911)

Крушельницький Тарас Антонович

Крушельницький Тарас Антонович
(14 березня 1908 — †17 грудня 1934)

український письменник, перекладач, член Пласту.

На тихих водах (1930)

Барвінський Василь Олександрович

Барвінський Василь Олександрович
(20 лютого 1888, Тернопіль – 9 червня 1963, Львів)

видатний український композитор, піаніст, педагог, музичний критик, організатор музичного життя Галичини.

Більше інформації

Твори
Лемківська сюїта {може колись з’явиться)}

Прелюдія 1

Прелюдія 2

Прелюдія 3

Прелюдія 4

Прелюдія 5

Гумореска

Думка

Нижанківський Нестор Остапович

Нижанківський Нестор Остапович
(31 серпня 1893, Бережани — †12 квітня 1940, Лодзь, Польща)

український композитор, піаніст і музичний критик.

Біографія та критика:
Нестор Ніжанківський. Життя і творчість. - Ю. Булка, 1997

Спомин

Вальс

Писаревський Степан (Стецько Шереперя)

Писаревський Степан (Стецько Шереперя)
(1780-ті, Харківщина — †22 січня 1839, с. Вовча, Харківщина)

 український драматург, поет.

Степан Писаревський народився у м. Вовчанськ Харківської області, що на Слобожанщині.
Навчався у Харківському колегіумі, після закінчення якого займав високі духовні посади в Харкові, Богодухові, Вовчій.
Творчу діяльність як Стецько Шереперя розпочав із 1813 року. Під цим же літературним псевдонімом в альманах "Сніп" і "Ластівка" друкував вірші і байки.
Творча енергія Степана Писаревського передалася дружині і сину. Родина Писаревських довгий час була авторитетом для літераторів-початківців, згуртовувала молодих письменників, влаштовувала літературні дискусії.
Окремі поетичні доробки Стецька Шерепері стали народними піснями «Де ти бродиш, моя доле?..», «За Немань іду».
П`єса Писаревського "Купала на Івана" (1840) була музично обрамлена як оперета І. Озаркевичем і отримала назву "Весілля, або Над цигана Шмагайла нема розумнішого", 1849). Музику до оперети написав М. М. Вербицький. А вірш-народна пісня "За Немань іду" не залишив байдужим В. Александрова, який написав однойменну оперету за сюжетом твору(1872).
У 1839 році у селі Вовча Степана Писаревського не стало.

Купала на Івана

Вірші:
Доля
За Немань іду

Любарт Варвара Антонівна

Любарт Варвара Антонівна
(26 квітня 1898, Полтава — 4 листопада 1967, Львів)

українська актриса, 1947 — народна артистка УРСР, лавреат Державної премії СРСР, нагороджена орденом Леніна.